Через Сахару до океану в товарняку: екстремальна поїздка в найдовшому у світі поїзді

Джерело зображення Getty Images

Мавританія - країна на північному заході Чорного континенту, більша частина якої розташувалася на території спекотної Сахари.

Населення республіки сильно розкидано по оазисах і нечисленних містах, між якими практично немає доріг. Але мавританців, загартовані пустелею, не звикли здаватися і розв'язують проблему по-своєму.

Мавританія має вихід до Атлантичного океану, на узбережжі якого розташований порт Нуадібу - торгова артерія, що з'єднує мавританців зі світом. Але жителям шахтарського міста Зуерат, розташованого в самому серці Сахари, дістатися туди не так легко - між ними та океанськими хвилями розкинулися 704 км пустелі.

Єдиний спосіб здійснити поїздку в Нуадібу, де діє найбільший в країні ринок - це скористатися єдиною в Мавританії залізницею, яка по праву вважається найнебезпечнішою у світі. Поїзд, який з 1963 року щодня відправляється з вантажем залізної руди із Зуерата до океану - світовий рекордсмен за розмірами та тоннажем. Зазвичай він розтягується на 2,5 км і складається з 210 вагонів, з яких всього 2 чи 3 пасажирські.

Жителі Зуерата не дуже полюбляють пасажирські вагони, які розжарюються під сонцем пустелі як в жаровні. У подорож вони вирушають в товарних вагонах, просто поверх завантаженої в них руди. За місця просто неба не потрібно платити, а рух повітря в дорозі рятує від задухи.

Поїзд рідко робить зупинки, і жителям деяких сіл доводиться сідати в нього на ходу. Нерідко поїзд спеціально ламають, щоб він затримався, і можна було спокійно закинути у вагони свої нехитрі пожитки та домашніх тварин. Під час тривалої поїздки пасажири найдовшого у світі потягу спокійно ходять один до одного в гості, перестрибуючи з вагона в вагон на повному ходу.

Мавританців дуже досвідчені залізничні пасажири - вони не тільки примудряються самі залазити у вантажні вагони, а й затягують туди свої пожитки та худобу. Величезний потяг, в якому поверх руди мальовничо сидять люди з мішками, валізами, козами та вівцями, знаходиться в дорозі 20-22 години. Весь цей час зверху мандрівників спопеляє безжальне сонце пустелі, і оточують хмари піску і пилу.

Найстрашніші моменти доводиться переживати пасажирам під час піщаних бур, коли й без того не надто комфортна поїздка стає смертельно небезпечною. Але це дрібниці в порівнянні з тим, що чекає їх у Нуадібу - в портовому місті за вівцю можна отримати 100 доларів.