Як перестати будувати в Україні країну мертвих герої


Що для кожного з нас означає слово "герой" ?

Як ми сприймаємо герої, що віддали свої життя за Україну?

Чи здатні українці правильно оцінити подвиги на які йдуть ці люди та чи здатні ми зробити потрібні висновки з цього?

Відповіді на ці та багато інших питань дає Ігор Тишкевич на сторінках видання Хвиля.

Пропонуємо вам переклад статті автора українською мовою.

Як перестати будувати країну мертвих герої

Мертві герої. Провокаційно. Жорстко. Когось вже перші рядки напружили. Однак написав це свідомо. І мова не тільки про день теперішній. І вже точно не про фронт або Майдан. Розмова піде про сприйняття життя. Своє, чуже. І про слово герой.

Жорстокі слова. Дуже.

Українці пишаються своїми героями. Більш того, саме слово останні пару років згадується досить часто. У бесідах, в скандуванні народними масами. А тепер давайте замислимося над сенсом.

Що таке герой? Хто такий герой і як ми його сприймаємо. "Ідеальний" герой для мас - той хто помер за велику справу. Бажано щоб смерть його так само була усвідомленим і яскравим вчинком. Погодьтеся, стати героєм, невдало впавши на слизькому зимовому тротуарі українського мегаполісу важко.

З живими героями тим більше проблема. Народ може нагородити таким званням. А вже через пару місяців щось піде не так. Один з яскравих прикладів - Євген Жуков. Який аудиторії Facebook був більш відомий як "позивний "Маршал"". Як "кіборг". Який з волонтерами тролив вату організовуючи доставку тортиків в термінал. Але пішов чоловік в Поліцію ... і вже якось не так. І начебто "кіборги" - герої. Але живі, які висловлюють свої думки, діють, приймають рішення подобаються не всім. До мертвих питань менше.

Інший приклад. Верховна Рада. Пам'ятаєте жарт на виборах про списки партій: "комбат-батяня, батяня, комбат, чувак, журналіст і екс-депутат". Маси заходилися в екстазі - герої і патріоти. На виході стати ефективними політиками-парламентарями вдалося не всім. Прізвище Парасюк (та й кілька інших) як яскравий приклад.

Одним словом, ідеальний герой для мас - мертвий герой. Могила, квіти. Але це так, у свята. Потім менше - процес сакралізації нових героїв йде. Теж мертвих. Кількість могил росте, безліч індивідів, які бажають і здатні на них постояти - зменшується.

На цьому місці у частини читачів, можливо, почнеться напад обурення. Як же можна такими словами про пам'ять тих, хто помер за Україну, за народ (і так далі).

Саме так. Помер "за". Ми намагаємося пам'ятати, як помер чоловік. Дату смерті. А питання "за" - часто дописують історики. Або додумує саме суспільство. За нас, за країну, за націю, за краще життя і так далі.

Виникає питання. Таких героїв, померлих "за" - легіон. І якось дивно, всі вмирають "за", але чудових результатів не видно.

Сакралізується саме сам процес смерті за щось. Не результат - наступ цього самого чогось, а саме процес. Зі своїм завершенням - смертю. Помер - пам'ятаємо, шануємо, герой. Не вмер одразу і красиво - ну це як пощастить.

Дітей вчать брати приклад з героїв. Але як? Розповідаючи про їх життя? Ні - на прикладі смерті. Або піддається узагальненню прожитих героєм років. Такий собі результат перетворення життя в святе писання. Де герой вже не зовсім людина. Це якийсь індивід, який був білий й пухнастий, розумний і винахідливий. Але головне - від народження готувався до геройської смерті. Вам не здається, що таке сприйняття є верхом неповаги до світлої пам'яті особистості?

Адже пам'ять про людину - це не пам'ять про якийсь вміст органічної матерії, закопаної в землю. Людина - істота мисляча і діюча. Тобто пам'ять про людину - пам'ять про те, що вона зробила. Про її успіхи та невдачі. Пам'ять про особу такою якою вона була. Подяка за те, що людина встигла зробити. І за те, що почала. А також пам'ять про її помилки. Помиляються всі. Іноді помилки стають і причиною смерті. І пам'ятати про це - не наступати на ті ж граблі, зробити кращим те, що задумував герой. Пам'ять - приклад як потрібно і як не можна чинити.

Однак такий підхід суперечить концепції "героя". У сучасному розумінні в сучасній Україні. Важлива пам'ять смерті. Пам'ять кінця життя. Можливо (якщо вигідний політичний момент) - пам'ять гасел, які підходять під створену легенду.

Концепція мертвих героїв тупикова

Концепція (якщо можна так назвати) мертвих героїв тупикова. Вона не передбачає ніякого розвитку. Адже цінність - померти за майбутнє, а не побудувати майбутнє.

Герої потрібні в будь-якому суспільстві. Але герой - остання жертва нації, останній козир, який народ викладає заради свого порятунку. Герої померли. Націю врятували. І що далі. А далі, якщо просто пам'ятати смерть - через пару років знову виникне потреба в героях. Знову в мертвих. І так нескінченно. Нація фактично відправляє найкращих своїх представників на той світ. Щоб потім голосити і малювати ікони "ідеальних людей".

Отримуємо з одного боку забавну, а з іншого - страшну картину. Звичайна людина нічого не збирається робити заради поліпшення свого життя, заради поліпшення держави. А навіщо? Адже прийде герой - врятує. А потім герою квіти на могилу. В такому форматі немає потреби думати навіщо герой пішов на смерть. Маю на увазі не гасла, а справи.

Немає необхідності думати про успіхи, ідеї. Тим більше не потрібно аналізувати невдачі. І причини, через які герой став героєм. Такий аналіз заважає малювати "ікони". А так же змушує намагатися щось робити самому. Принаймні думати трохи ширше ніж в форматі тумблера "зрада-перемога".

Тоді ж, о жах, пантеон героїв перестає рости стахановськими темпами. Чому? Хороша робота суспільства, держави не вимагає жертв. Вона створює систему при якій смерть "заради чогось" просто не потрібна. Тобто на кожен виклик знаходиться адекватний алгоритм. А герої з історії. Їх шанують. Без сумніву. Але не малюють ікони. Пам'ятають саме людину, а не картинку. Людину з її успіхами і невдачами, високими вчинками і помилками.

Навіщо цей текст? Так сталося, що я певний час буду жити в Україні. І я хочу жити в країні успіху. Країна мертвих героїв мене не цікавить. Країна пам'яті справ предків, а не їх могил - цікава. Адже така держава рано чи пізно стане потужною і динамічною. 

А як жити в системі "мертвих героїв"? Тут підходять слова з Біблії "Залиште мертвим ховати своїх мерців". Якось так.

26 Квітня 2016 Гриджук В.

ВСІ НОВИНИ ТЕМИ

Які генетичні риси діти успадкують від мами, а які — від тата

Генетика — одна з найзагадковіших і найцікавіших наук. Звичайно, дитина успадковує гени ...

03 Грудня 2019
Козак І.

8 звичок щасливих людей

Ніхто не стає щасливим випадково. Це певна життєва позиція, над якою спочатку потрібно ...

26 Листопада 2019
Гриджук В.

11 казкових сіл Німеччини, які ви зобов'язані побачити хоча б раз

У яких німецьких містечках варто побувати в першу чергу? Ті з вас ...

26 Листопада 2019
Голуб С.

Гетьман Павло Скоропадський про Крим, церкву і Росію

101 рік тому припинила існування Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського – одне з ...

21 Листопада 2019
Брусов В.

Мультфільми для вивчення англійської. ТОП 10

Дивитися мультфільми англійською мовою — це чудова можливість покращити свої навички спілкування. ...

20 Листопада 2019
Гриджук В.

Як вітаються у різних країнах світу: цікаві традиції

У різних куточках нашої планети привітання кардинально відрізняються залежно від культури країни, а ...

12 Листопада 2019
Козак І.

Григорій Сковорода: мудрі цитати та афоризми про дружбу

Поет, педагог, вчений, лінгвіст, філософ з неймовірно глибокими поглядами — усе це про ...

12 Листопада 2019
Голуб С.

Як виростити дітей ввічливими: 5 корисних порад

Ви коли-небудь стикалися з хамами та дивувалися, чому вони такі, які вони є? ...

11 Листопада 2019
Козак І.

6 мовних звичок американців, які варто запозичити українцям

У звичайному, повсякденному житті американців є кілька мовних звичок, які, якщо не полегшують ...

05 Листопада 2019

Чи шкідливий Facebook для вашого здоров'я. Дослідження.

Робота Gallup показує, що віртуальне спілкування чинить зовсім інший вплив на психіку людини ...

30 Жовтня 2019
Брусов В.