"Росії не слід бачити в Україні молодшого брата", - швейцарський історик

Фото srf.ch
Фото srf.ch

Сто років тому Рада підписала IV Універсал, який оголосив Україну незалежною державою. Більшовики знищили її в 1921 році. Друге проголошення незалежності відбулося набагато пізніше, в 1991 році.

Громадське радіо SRF поговорило зі швейцарським істориком Андреасом Капеллером (Andreas Kappeler) про відносини Росії і України в даний час і про можливий характер їх зв'язків в майбутньому.

SRF: У 1991 році, як і інші колишні республіки СРСР, Україна зробила вибір на користь національної незалежності. З якого моменту між Росією і Україною "пробігла чорна кішка" і почалися проблеми?

Андреас Капеллер (Andreas Kappeler): Напруженість була присутня з самого початку. Першою проблемою стало питання приналежності Криму, який був місцем дислокації радянського Чорноморського флоту. Після довгих переговорів у 1997 році було вироблено компромісне рішення: обидві сторони взаємно визнавали свої державні кордони, тим самим був визнаний і факт приналежності Криму до України.

Другий пункт: російське суспільство і політики так і не змирилися з незалежністю України. Ніхто не відноситься там до української держави серйозно, в Україні і до сьогоднішнього дня ніхто не бачить рівноцінної нації. І ось якраз ця асиметрія, що почалася з кінця 19-го століття, і є до цього дня основною проблемою.

SRF: У 2004 році підтриманий Росією кандидат Янукович став за підсумками сфальсифікованих виборів президентом України. Після цього почалася "помаранчева революція". Народний рух, що виступив на користь Ющенка, іншого кандидата (на посаду президента), зумів примусити (владу) до повторних виборів. Перемогу здобув Ющенко і Україна почала переорієнтацію на Захід, вона хотіла зближення з ЄС, вона прагнула вступити в НАТО. Зрозуміло, що причин для конфліктів тут було більш ніж достатньо.

Андреас Капеллер: 2004-й рік став важливим сигналом. "Помаранчева революція" довела Росії, що народний рух цілком може виступити проти сфальсифікованих виборів і домогтися успіху. Для президента Росії В. Путіна все це стало попередженням, що щось подібне може статися і в Росії, де вибори теж не завжди протікали коректно.

З точки зору внутрішньої політики в той рік в Росії почалася стабілізація, в тому числі і становище самого президента В. Путіна. Країна зміцнилася економічно і стала знову значущим гравцем. Але в Україні Ющенко хотів продовжувати зближення із Заходом. У 2004 році відбувся ще й раунд розширення на схід як ЄС, так і НАТО, і за всім цим Росія спостерігала з недовірою і занепокоєнням.

SRF: Ви стверджуєте, що Ющенко і голова уряду Тимошенко розтратили свій політичний кредит, займаючись боротьбою за владу замість того, щоб взятися за давно назрілі реформи. Вигоду від цього отримав путінський фаворит Янукович, який став президентом в 2010 році. Яким курсом пішла країна потім?

Андреас Капеллер: Обрання Януковича було великим успіхом Путіна. Україна і Росія почали зближуватися. Янукович орієнтувався на Росію, керуючи країною все більш авторитарно. Своїх супротивників він просто усував. Його головний політичний конкурент, Юлія Тимошенко, потрапила до в'язниці. Однак двері в Європу (для України) все ще були відкриті. Переговори з ЄС (про укладення угоди про асоціацію) тривали і при Януковичі.

SRF: Уряд (України) мав намір підписати цей документ у 2013 році, проте Росія зупинила Януковича, у результаті чого на площі Незалежності в Києві почалися масові протести. Уряд спробував жорстко придушити (протести), але безуспішно. Президент Янукович втік до Москви. У березні 2014 року Угоду про асоціацію між Україною та Європейським союзом все-таки було підписано. Це означає, що "тригером" для збройних конфліктів (що почалися пізніше) став саме "Євро-Майдан"?

Андреас Капеллер: Ні. Збройне втручання Росії, тобто окупацію Криму і підтримку заколотників на Донбасі, слід аналізувати з російської "точки зору". Зрозуміло, Майдан створив для цього передумови. Однак він став особисто для Путіна ще більш жахливим застереженням, більшим ніж "помаранчева революція". Адже мова вже йшла не про зближення з Європою, а про повалення українського президента. Росія якраз і окупувала Крим через кілька днів після втечі Януковича.

Однак не можна заперечувати того, що посилення західної орієнтації України зіграло в ході (прийняття Москвою рішення про) втручанні досить помітну роль. Росії була надзвичайно неприємна думка про те, що, в умовах розширення НАТО і ЄС в сторону Балтії та Південної Європи, в процес "оточення" буде тепер інтегруватися ще й Україна. Це, зрозуміло, посилило недовіру і страх Москви через можливу втрату нею статусу і становища великої держави.

SRF: Як, на ваш погляд, могли б виглядати українські перспективи з урахуванням "скутості" цієї країни між Росією і Заходом?

Андреас Капеллер: Війна в Європі фундаментально змінила ставлення (Заходу) як до Росії, так і до України. Відносини з Москвою як Заходу, так і України зазнали довгострокового погіршення. І це не та ситуація, яку ми всі повинні були б бажати самі собі. Ці відносини повинні бути нормалізовані. Росія повинна визнати, що більшість населення України висловлюється за продовження зближення з Європою. Вона повинна, нарешті, припинити розглядати Україну як своє "подвір'я" і другорядну (націю), як свого молодшого брата.

Самій же Україні доведеться пройти ще дуже непростий шлях. Внутрішня ситуація в країні розвивається незадовільно: мова йде про економічні труднощі, про незадовільний темп реформ і про війну (на Донбасі), яка, я боюся, триватиме ще десятиліття. Найменшим злом був би перехід до формату "замороженого конфлікту", війни, поставленої "на паузу". Однак якогось (остаточного) рішення (проблеми війни) в коротко- і середньостроковій перспективі я не бачу.

Оригінал інтерв'ю німецькою мовою можна прочитати за цим посиланням.

Андреас Капеллер народився у 1943 році в Вінтертурі, навчався в Цюріху і Відні, вивчав історію, славістику і журналістику, займав посаду професора Східноєвропейської історії в Університеті Кельна (Німеччина).

З 1998 року і аж до свого виходу на пенсію викладав в Університеті Відня. Займатися Україною він почав одним з перших серед німецькомовних вчених ще в 1980-і роки.

28 Січня 2018 Гриджук В.

ВСІ НОВИНИ ТЕМИ

Задушевне інтерв'ю батьків Кузьми Скрябіна

Батьки Кузьми Скрябіна дали розширене душевне інтерв'ю про свого сина. Вартує всім українцям прослухати!!! Розповідь ...

10 Березня 2015

Ціна Харкова, або ж як захистити один з головних напрямків нового удару Росії

Разом із цим містом Україна може втратити лівий фланг фронту, стратегічно важливі оборонні та промислові ...

09 Березня 2015